Приквели до фільмів та ігор — завжди ризикована річ. Гарно припасувати новий сюжет до вже існуючих подій що стались пізніше — не так просто, вдалим прикладом цього є “перша” трилогія Зоряних Воєн. В іграх не-візуальних новелах завжди можна забити на сюжет та зануритися в ґеймплей. Фільми ж такої можливості не мають, і вся ваша інтерактивність під час перегляду зводиться до виборів “їсти чи не їсти попкорн” та “піти звідси геть”. І, спойлер, я дуже сильно стримувався, щоб не обрати останнє під час перегляду цього фільму.

На превеликий жаль, після кількох перенесень в українському прокаті нарешті вийшов «Кінгс Мен». Приквел до дилогії веселих та в міру екшонових Kingsman українською називається саме так, і на відміну від можливих думок про те, що це “Людина Короля” в оригінальній назві King’s Man, українська локалізація одразу натякає, що це не так.
«Кінгс Мен» — це вам не «Кінгсман». Зрозуміло що приквел «лише розповідає історію виникнення агенції», але окрім неї і факту існування кравецького бюро під назвою Kingsman, фільм 2021 року не має ніякого стосунку до дилогії. Ба більше, це навіть не комедійний бойовик, а просто якийсь крінжовий фанфік “за мотивами”.

«Людина Короля Крінжу» — саме так я буду надалі називати цю стрічку — не має нічого спільного ні з дилогією Kingsman, ні з комедією, ні зі здоровим глуздом. Чи не єдине місце, де у стрічці «було смішно» — це бій з Распутіним, але це випадок «щоб не плакать, я сміялась». Сама сцена мала серйозні вайби, але через весь сюр подій, що розгортались на екрані, її неможливо було дивитись.

Вибачте, але я змушений буду переказувати сюжет задля своєї аргументації, тож якщо ви не хочете спойлерів — пропустіть більшість тексту і прогортайте аж до висновків.

Сюжет розповідає нам про герцога Орландо Оксфордського та його шлях до створення агенції Кінгсман. Стрічка починається з приїзду Орландо з дружиною Емілі та сином Конрадом у британський концтабір від імені Червоного Хреста. Під час візиту на базу/концтабір відбувається напад, і в Емілі влучає куля снайпера, а Орландо отримує поранення в ногу. Після смерті матері на очах маленького Конрада, наш герой вирішує, що в майбутньому не має бути воєн, і дає обітницю миролюбності та вирішує стати тим, хто буде запобігати таким конфліктам у майбутньому.

Дванадцять років потому він за допомогою двох своїх слуг, няні Поллі та дворецького Шоли, засновує шпигунську мережу для захисту Британії та протидії Великої Війни. Тим часом нам показують королів Британії, Німеччини та Росії, які в дитинстві гралися разом, але тепер кузени замість іграшкових солдатиків граються вже долями справжніх людей. Автором цієї презентації є таємничий Пастир, що хоче зіткнути їх у великому конфлікті та вербує для цієї мети купу послідовників, серед яких Григорій Распутін, Гаврило Принцип, Мата Харі та інші цікаві персонажі.

Уже підліток Конрад з усіх сил хоче «захищати свою країну», але батько домовляється з лордом Кітченером, британським головнокомандувачем, щоб сина ні в якому разі не брали в армію. Десь тут під час походу до кравців Kingsman Орландо говорить сину знамениту з дилогії фразу «ми Оксфорди, а не Броги», натякаючи на елегантність і джентльменство перших на противагу безрозсудливості других. Під час поїздки в Сараєво разом з ерцгерцогом Францом Фердинандом Конрад рятує Фердинанда від кинутої у бік їхньої машини вибухівки, пафосно відкидаючи її парасолею. Втім, Гаврило Принцип з другої спроби все ж вбиває ерцгерцога та його дружину, і Перша Світова Війна офіційно розпочинається.

Після листа Фелікса Юсупова, двоюрідного брата Конрада, ми дізнаємось, що Распутін за наказом Пастиря починає шантажувати російського імператора Миколу II, щоб вивести Росію з війни. Наші головні герої завдяки «секретній спілці лакеїв» дізнаються, що той має перстень, подібний на знайдений у Гаврила Принципа. Вся ця інформація передається генералу Кітченеру та його помічнику Мортону. Кітченер з Мортоном пливуть у Росію, але гинуть від того, що корабель торпедували.
Після звістки про смерть генерала Орландо і компанія вирішують самі поїхати до Росії та розібратись із Распутіним, запросивши того у маєток Фелікса на святкування Різдва.

Вітаю, ми подивилися вже більше третини фільму, але цей комедійний бойовик мав аж одну бойову сцену і 0 жартів. Поки що це більше схоже на драму з посилом «війна + концтабори = погано», а не на розважальний контент. Але нічого, Распутін ще живий, а отже порція крінжу нам забезпечена!

Різдво з Распутіним було чи не основним сюжетним моментом у трейлерах фільму і показувало нам пафосність бойових сцен. На превеликий жаль, все це було брехнею. Завдяки вже згаданій спілці лакеїв-шпигунів наші Люди Короля Крінжу дізнаються, що Распутін, хоч і виглядає, як піп, любить солодке, випивку та розважатись з жінками і, що важливо, молодими хлопцями! Тож уся ця компанія створює геніальний план: Конрад зваблює Распутіна і перед скоєнням статевих зносин той з’їсть завбачливо приготований нянею Поллі отруєний тарт. Втім, усе йде не за планом, і у кімнату з Распутіним відправляється сам Орландо. Там після коротких перемовин про долю Росії, Распутін вирішує допомогти Орландо з його ногою, вдаючись до остеопатії. Під час сеансу зцілення Распутін використовує різні містичні примовляння і з’їдає тарт бо “зцілення витрачає енергію”. Посеред процесу тарт раптово «виходить назад», і Распутін каже Орландо зайти у «студену російську воду», щоб завершити зцілення ноги. У воді Распутін починає топити Орландо, бо знає, що саме він винний у тому, що тарт був отруєний. У цей момент в кімнату вриваються Шола та Конрад, які весь час підслуховували їх через двері. Починається бійка, Распутін легко розкидає Шолу з Конрадом і підбурює Орландо, який з початку сцени був без штанів задля доступу до вже зціленої ноги, щоб він бився з ним один на один, ЯК ДЖЕНТЛЬМЕН. Наш герой погоджується, а отже фестиваль нереального бойового крінжу продовжується, аж допоки у кімнату не заходить Поллі і не вбиває Распутіна влучним пострілом в голову. Той факт, що Орландо з Людьми Короля Крінжу взагалі-то збирався вбити Распутіна за допомогою отрути, ніяк не суперечить даній собі обіцянки “не проливати крові”. Дякую, місіс Хадсон Поллі, за спасіння всіх присутніх разом зі мною.

Після цих подій Пастир вербує, я зараз не жартую, Володимира Лєніна (!) задля повалення російського імператора і виходу Росії з війни. Помічник кайзера Вільгельма II, за наказом того ж Пастиря, відправляє «телеграму Ціммермана», щоб відволікти Британію та США. Хоча британська розвідка і перехопила повідомлення, а наша Поллі змогла розгадати шифр і все це відправили у США, Штати чомусь не починають ніяких дій.

І тут все було б круто, бо фільм ніби як продовжує шпигунську тему, але НІТ! Конрад досяг повноліття і вступив у гренадерську гвардію. Орландо зустрічається з Королем Георгом V і той викликає сина назад у Британію. Конрад домовляється помінятись місцями з шотландцем Арчі Рідом, щоб того відправили «додому» з посланням і інструктує його назватись Ланселотом. Мовляв, так Шола й Орландо повірять Арчі. Сам же Конрад займає місце Арчі Ріда в «Чорній Варті», а отже нам десь півгодини показують його пригоди на «нічийній землі» в стилі «Врятувати Рядового Раяна» чи «1917». Так, зрозуміло що позиційна війна — це погано, але дідько, хочеться нагадати усім присутнім, що ми дивимося КОМЕДІЙНИЙ БОЙОВИК. Там, на нічийній землі, Арчі-Конрад йде одним із добровольців на нічну вилазку задля порятунку британського шпигуна. Місія провалюється, але наш герой вцілів і навіть знайшов шпигуна. Арчі-Конрад вирішує, що не покине пораненого британського шпигуна і робить спробу донести того до позицій союзників. Під час прогулянки під кулями Арчі-Конрада зі шпигуном на плечах від вибуху ворожої артилерії викидає-таки в британський окоп, але шпигун цей політ валькірій не пережив. Арчі-Конрада викриває друг справжнього Арчі Ріда, і Конрада страчують на місці. Вставка 1917 закінчується, а ми з герцогом Оксфордським йдемо в запій.

Після невеличкої перерви на оплакування сина за чаркою чогось легкозаймистого ми з Орландо повертаємось у реальний світ війни та інших веселих подій. За цей проміжок часу Люди Короля Крінжу дізнались інформацію, яку Конрад врятував разом зі шпигуном: американський президент Вільсон не втручається у війну, бо Мата Харі звабила його і шантажує відеозаписом процесу. Орландо знаходить її в американському посольстві та перемагає, отримуючи в якості трофея кашеміровий шарф, зроблений з дуже рідкісної шерсті.

За допомогою бази даних кравецького бюро Kingsman Люди Короля Крінжу визначають гору, на якій розташована оперативна база Пастиря. Орландо, Шола і Поллі пробираються туди, щоб викрасти оригінал плівки, але помічають, що Пастир на місці, тож заодно вирішують його прибрати. Під час бійки з Пастирем, який виявляється ад’ютантом Мортоном, останній розповідає свою історію ірландця-націоналіста, який хотів покінчити з імперіями, бо вони приносять лише зло. Такого крінжу, як був із Распутіним бійка не викликає, але є інша проблема — в стилі знаменитої 3 серії 8 сезону «Гри Престолів» на екрані практично нічого не видно. Звісно ж, в цій бійці нашого герцога Орландо ворог знову байтить на “чесний поєдинок”, а наш герой, звісно ж, погоджується, бо він ДЖЕНТЛЬМЕН. Бійка закінчується класичною сценою з фільму «Командо» з Арнольдом Шваценеґґером: лиходія скидають з обриву. Поллі отримує оригінал плівки, за якою всі сюди й пришли, а отже США вступають у війну і Британія знову в безпеці.

Через рік Орландо вирішує зібрати вцілілих Людей Короля Крінжу та кількох їхніх симпатиків і сповіщає радісну новину: він вирішив створити незалежне розвідувальне агентство та купив бюро Kingsman для прикриття. Таким чином Орландо, Шола, Поллі, король Георг, Арчі Рід та посол США у Британії стають першим складом агентства Кінгсман та беруть позивні з легенди про Короля Артура в пам’ять про Конрада.

Нарешті титри і можна піти додому. Якщо ви ж вирішили б лишитись на сцену після титрів, вас би чекало ще одне розчарування: ви би побачили, як Ерік Ян Ханусен (той, що радник кайзера) вирішив взяти собі подобу Пастиря та познайомив Володимира Леніна з Адольфом Гітлером (який, до речі, за наказом Пастиря-Мортона вбив сім’ю Романових після їх детронізації). На щастя, я цієї сцени не бачив, бо тоді, замість писати цей огляд, я б лежав у лікарні зі струсом мозку через нереально потужний фейспалм.

Висновки

Якщо ви все ж пропустили весь масив тексту вище, вітаю, ви врятували себе від кількох синяків на лобі.
Чи був цей фільм гарно знятий? Переважно так. Проте всі сцени на «високій горі» з базою Пастиря виглядали доволі смішно, бо чи то сценаристи, чи то студія візуальних ефектів недопрацювали, і зелений екран не те що видно, він прямо відчувається в цих сценах. Герцог Орландо Оксфордський, звісно, герой війни і все таке, але ну не може людина так довго висіти на краю скелі, тримаючись за неї пальцями. Навіть Ітан Гант в «Місії Нездійсненній» собі такого не дозволяє.

Чи був «Кінгс Мен» потрібний в такому вигляді і чи передає він дух попередніх двох фільмів? Ні. Як я вже згадував на початку, фільм не є комедійним, та й бойовик із нього не дуже. Півгодинна вставка місцевого «1917» взагалі мала нуль сенсу, її спокійно можна було б замінити одним посланням.

Чи є тут сюжет чи хоча б прикольний злодій? Ні. Зрозуміло що це масове кіно, і сюжет не має хапати зірок з неба, але ж антагоністи дилогії Kingsman були круті і харизматичні, на відміну від Пастиря. Він плаский і просто існує.

Кінгс Мен і його лиходії нагадують «Нестримних»: дивіться скільки відомих персон у нас є! Але на відміну від «Нестримних», де всі ці відомі особи косплеять самих себе і розкидають легендарні ванлайнери направо і наліво, в «Людині Короля Крінжу» практично немає екшну і абсолютно точно немає ванлайнерів.

Кому я рекомендую йти на це кіно? Нікому. Будь ласка, не витрачайте свій час та гроші на цей фільм, воно того не варте.